КЗСОР Улянівська спеціальна ЗОШ-інтернат

Навчайтесь і читайте. Читайте книжки серйозні. Життя зробить усе інше.

На окраїні селища Улянівка на одному з найвищих пагорбів стоїть заклад закритого типу, який носить досить чемну назву – Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району. Всі жителі цього поселення знайомі з ним, з його жителями, працівниками, оскільки останні є здебільшого мешканцями селища, а стежки, якими прямують пішоходи на Конотопську трасу, до селища Бакша, до спільного підприємства «Родючість» та на другу бригаду агрофірми «Улянівка» і в зворотньому напрямку – в центр селища, лежать саме через подвір’я інтернату. Хочеться торкнутись історії цього закладу. Колись давно-давно, ще тоді, коли найстарших жителів селища і в помині не було, з’явилась знана назва місцевості – Лиса гора. Чому, скажете, Лиса?! А тому, що ніяка рослинність на ній не росла. Не було ні деревця, ні кущика. І що не садили, все пропадало. Ніхто навіть не може вже детально і докладно сьогодні пояснити, кому і хто побудував там будівлю, яка в кінці 40-х років, в воєнний час, функціонувала як навчальний заклад – загальноосвітня семирічка. Називали її «червоною» (красною), бо побудована була з червоної цегли і для розрізнення з другою, яка стояла в центрі селища на місці теперішньої контори агрофірми «Улянівка». Поруч з нею, де і тепер було старе кладовище, на якому захороняли жителів селища. Побудували невеличку будівлю, в якій працювало три генератори, що подавали світло школі і прилеглим вулицям. На той час, коли село ще не було електрифіковане, це було вершиною цивілізації, а школа вважалась ледь не її осередком в Улянівці. Та не довго в ній навчалися діти. Грізні роки окупації селища далися взнаки. Залишилася будівля зіяти пустими віконницями, даху не стало. Чи то німці спалили, чи сам згорів, хто вже тепер і знає… І все якось до неї не доходили руки. Було не до ремонту. І вже в кінці шести десятих починає працювати відреставрована будівля, в якій розмістилася будівля, в якій розмістилася загальноосвітня школа-інтернат для дітей-сиріт, дітей малозабезпечених громадян та з багатодітних родин. Тоді була така вказівка партії, керівництва. Звозили дітей з усього району. В будівлі навчального корпусу на першому поверсі містилися класи, а на другому – спальні кімнати. Було там завжди чисто, затишно. В 60-му будується і приміщення їдальні, яка стояла «по той бік дороги». Проїжджений шлях тоді пролягав серединою теперішнього подвір’я і вихованцям приходилось перетинати її, щоб дістатися того чи іншого корпусу. В 1962 році зводиться триповерховий корпус гуртожитку, в якому діти живуть і сьогодні. В 1963р. – навчальні майстерні. Потім підсобні приміщення, котельна, пральна, лазня…Паралельно будуються і вулиці Суворова. Насаджуються дерева, кущі, квіти. Мало-помалу все починає зеленіти, розростатися. Зникає Лиса гора, губиться і сама назва. Територію закладу обносять парканом, а поза ним насипають нову дорогу, яка оминаючи інтернат, повністю змінила свій шлях. Учні школи вирощують свиней на підсобному господарстві, у школі був свій кінь. Школа мала дослідні ділянки і поле, на якому вирощувались овочі. В 1975 році загальноосвітній інтернат було розформовано, дітей вивезли до Білопілля. А в приміщення пересилили допоміжний з м. Ворожби. разом з ним приїхала і частина медпрацівників. З того часу змінюється статус, змінюються проблеми. Дітей направляє Сумська медико-педагогічна комісія. Вони знаходяться на повному державному утриманні. Заклад має свою водонапірну башту, своє централізоване опалення, очисні споруди. Восьмирічка стає дев’ятирічкою, дев’ятирічка доповнюється у 1998 році групами ПТУ. Школа починає готувати кваліфіковані робітничі кадри зі спеціальностей: муляр, штукатур, плодоовочівник, швачка. З 1 березня 2004 року школа була реорганізована в сирітський будинок, після чого і змінилась ще раз назва – спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. З усіх допоміжних інтернатів в Улянівку були звезені частково сироти, а діти, у яких є батьки, вивезені з нього. У жовтні 2010 року школа знову змінила свій статус і має назву – Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району.